[1] А Йов відповів та й сказав:
[2] Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
[3] то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
[4] Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
[5] Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
[6] Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
[7] Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
[8] О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
[9] О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
[10] то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
[11] Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
[12] Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
[13] Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
[14] Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
[15] Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
[16] темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
[17] Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
[18] Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
[19] Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
[20] І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
[21] Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
[22] Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
[23] і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
[24] Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
[25] Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
[26] Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
[27] і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
[28] Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
[29] Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
[30] Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?