[1] Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,
[2] залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
[3] Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
[4] ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
[5] Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
[6] місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
[7] Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
[8] не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
[9] Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
[10] пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
[11] Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
[12] Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
[13] Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
[14] Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
[15] Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
[16] Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
[17] Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
[18] Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
[19] Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
[20] А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?
[21] Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.
[22] Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
[23] Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
[24] Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.
[25] Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,
[26] коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,
[27] тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
[28] І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!