[1] І далі Елігу казав:
[2] Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
[3] Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
[4] Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
[5] Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
[6] Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
[7] Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
[8] А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,
[9] то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
[10] Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
[11] Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
[12] Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
[13] А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
[14] У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
[15] Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
[16] Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
[17] Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
[18] Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
[19] Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
[20] Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
[21] Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
[22] Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
[23] Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
[24] Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
[25] що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.
[26] Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!
[27] Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,
[28] що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.
[29] Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?
[30] Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,
[31] бо ними Він судить народи, багато поживи дає.
[32] Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.
[33] Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.