[1] Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
[2] І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
[3] Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
[4] Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
[5] Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
[6] то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
[7] Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
[8] то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
[9] Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
[10] то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
[11] Бо гидота оце, й це провина підсудна,
[12] бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
[13] Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
[14] то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
[15] Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
[16] Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
[17] Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
[18] Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
[19] Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
[20] чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
[21] Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
[22] хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
[23] Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
[24] Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
[25] Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
[26] Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
[27] то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
[28] це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
[29] Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
[30] Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
[31] Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
[32] Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
[33] Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
[34] Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
[35] О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
[36] Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
[37] Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
[38] Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
[39] якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
[40] то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.