[1] А Йов відповів та й сказав:
[2] Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...
[3] О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
[4] Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
[5] розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
[6] Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
[7] Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
[8] Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
[9] на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...
[10] А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
[11] Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
[12] Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
[13] Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
[14] бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
[15] Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...
[16] А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
[17] бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!