[1] А Йов відповів та й сказав:
[2] Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
[3] Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
[4] Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
[5] Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...
[6] І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...
[7] Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
[8] Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...
[9] Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
[10] Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
[11] Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
[12] Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
[13] Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
[14] А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
[15] Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
[16] Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...
[17] Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
[18] Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
[19] Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
[20] Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
[21] Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
[22] Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
[23] Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
[24] діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
[25] А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
[26] та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...
[27] Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
[28] Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
[29] Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
[30] що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
[31] Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
[32] І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...
[33] Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...
[34] І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...