[1] Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
[2] Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
[3] займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
[4] вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...
[5] Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...
[6] На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
[7] наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
[8] мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...
[9] Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...
[10] Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
[11] Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
[12] Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...
[13] Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
[14] На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
[15] А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
[16] Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
[17] бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
[18] Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
[19] Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
[20] Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
[21] Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
[22] А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
[23] Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
[24] підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
[25] Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?