[1] По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
[2] І Йов заговорив та й сказав:
[3] Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
[4] Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...
[5] Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...
[6] Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...
[7] Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
[8] Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
[9] Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
[10] бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
[11] Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
[12] Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
[13] Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
[14] з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
[15] або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...
[16] Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
[17] Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
[18] разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...
[19] Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...
[20] І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
[21] що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
[22] тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
[23] мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...
[24] Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
[25] бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...
[26] Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...