[1] І говорив Елігу та й сказав:
[2] Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
[3] Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?
[4] Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
[5] Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.
[6] Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?
[7] Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?
[8] Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...
[9] Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох...
[10] Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
[11] що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
[12] Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.
[13] Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
[14] Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!
[15] А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,
[16] то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...