[1] Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
[2] Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
[3] Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
[4] Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
[5] Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
[6] Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
[7] Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
[8] Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
[9] Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
[10] Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
[11] У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...
[12] Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
[13] Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
[14] Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
[15] у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
[16] тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
[17] щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
[18] щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
[19] І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
[20] І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
[21] Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
[22] І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
[23] Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
[24] то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
[25] Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
[26] Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
[27] Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
[28] Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
[29] Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
[30] щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
[31] Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
[32] Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
[33] Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!