[1] Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
[2] Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
[3] і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
[4] Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
[5] О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
[6] Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
[7] Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
[8] Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
[9] Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
[10] Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
[11] Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
[12] Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
[13] Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
[14] Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
[15] Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
[16] І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
[17] Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
[18] Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
[19] Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
[20] Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
[21] віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
[22] Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
[23] Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
[24] Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
[25] Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
[26] Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
[27] і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
[28] і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...