[1] А Йов відповів та й сказав:
[2] Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
[3] Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...
[4] Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.
[5] Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
[6] Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
[7] Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...
[8] Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
[9] Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
[10] Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...
[11] І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
[12] полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...
[13] Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
[14] мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...
[15] Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...
[16] Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...
[17] Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...
[18] Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...
[19] Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...
[20] До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...
[21] Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...
[22] Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
[23] О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
[24] коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
[25] Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
[26] цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
[27] сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...
[28] Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!
[29] то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...