[1] Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
[2] Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.
[3] Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
[4] Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:
[5] Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!
[6] Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!
[7] Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
[8] Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.
[9] Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!
[10] Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,
[11] бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
[12] Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!
[13] Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!
[14] Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,
[15] щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:
[16] Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:
[17] Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...
[18] І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...