[1] Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.
[2] З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.
[3] Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.
[4] Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.
[5] Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.
[6] Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.
[7] Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
[8] Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.
[9] Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
[10] Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
[11] Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.
[12] Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.
[13] Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
[14] Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.
[15] Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.
[16] Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.
[17] Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.
[18] Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.
[19] Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.
[20] Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
[21] Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.
[22] Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
[23] Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.
[24] Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.
[25] Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.