[1] Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
[2] Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
[3] Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
[4] Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,
[5] щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
[6] Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
[7] він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!
[8] Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
[9] Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
[10] Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
[11] довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
[12] Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
[13] Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
[14] Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
[15] І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
[16] Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
[17] Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
[18] Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
[19] Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
[20] Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
[21] Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
[22] Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.
[23] Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
[24] Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
[25] Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.
[26] Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
[27] Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
[28] Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:
[29] Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
[30] Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!
[31] Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!