[1] Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.
[2] Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.
[3] Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.
[4] Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.
[5] Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
[6] Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.
[7] Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
[8] Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.
[9] Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.
[10] Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.
[11] Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.
[12] Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.
[13] Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
[14] Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.
[15] Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.
[16] Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.
[17] Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!
[18] Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.
[19] Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.
[20] Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
[21] Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
[22] Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
[23] Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.
[24] Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.
[25] Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.
[26] Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.
[27] Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
[28] Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.