[1] Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
[2] Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
[3] Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
[4] Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
[5] Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
[6] Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
[7] Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
[8] Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.
[9] Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
[10] Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
[11] Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
[12] Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
[13] Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
[14] Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
[15] У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
[16] Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
[17] Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
[18] Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
[19] Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
[20] Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
[21] Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
[22] Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
[23] Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
[24] Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
[25] Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
[26] Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
[27] Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
[28] Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
[29] Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
[30] Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
[31] Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
[32] Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
[33] За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.