[1] Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,
[2] і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
[3] не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!
[4] Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,
[5] свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
[6] Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
[7] бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,
[8] той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
[9] Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
[10] Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
[11] бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!
[12] Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.
[13] Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:
[14] ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш.
[15] Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
[16] і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
[17] Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
[18] бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
[19] Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
[20] Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають,
[21] бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
[22] Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
[23] Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
[24] Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
[25] Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
[26] Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
[27] Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.
[28] І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
[29] В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?
[30] У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
[31] Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
[32] кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
[33] пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...
[34] І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
[35] І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...