[1] Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,
[2] щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
[3] якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
[4] якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,
[5] тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,
[6] бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
[7] Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
[8] щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!
[9] Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,
[10] бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!
[11] розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
[12] щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,
[13] від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,
[14] що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,
[15] що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,
[16] щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова,
[17] що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
[18] вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,
[19] ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,
[20] щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!
[21] Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,
[22] а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!