[1] Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
[2] щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
[3] щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
[4] щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
[5] Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
[6] щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
[7] Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
[8] Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
[9] вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
[10] Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
[11] Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
[12] живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
[13] Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
[14] Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,
[15] сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
[16] бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
[17] Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
[18] то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
[19] Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
[20] Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
[21] на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
[22] Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
[23] Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
[24] Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
[25] І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
[26] Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
[27] Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
[28] тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
[29] за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
[30] не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
[31] І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
[32] бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
[33] А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!