[1] Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
[2] Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
[3] Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
[4] Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
[5] Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
[6] Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
[7] Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
[8] Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
[9] Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
[10] На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
[11] Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
[12] Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
[13] Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
[14] Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
[15] Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
[16] Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
[17] Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
[18] Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
[19] Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
[20] Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
[21] Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
[22] Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
[23] Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
[24] З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
[25] Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
[26] Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
[27] Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
[28] І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.