[1] Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,
[2] бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.
[3] Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.
[4] А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.
[5] Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого.
[6] Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.
[7] Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.
[8] Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.
[9] Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.
[10] Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.
[11] Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?
[12] Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.
[13] Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,
[14] отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!
[15] Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,
[16] бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
[17] Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,
[18] щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
[19] Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
[20] бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.
[21] Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,
[22] бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?
[23] І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.
[24] Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.
[25] А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!
[26] Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
[27] Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
[28] Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
[29] Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!
[30] Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,
[31] і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...
[32] І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
[33] Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
[34] і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...