[1] Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
[2] Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
[3] і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
[4] Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
[5] Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
[6] До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
[7] Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
[8] віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
[9] щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
[10] Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
[11] Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
[12] покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
[13] покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
[14] Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
[15] Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
[16] шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
[17] Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
[18] Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
[19] дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...
[20] Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...
[21] Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
[22] під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
[23] під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...
[24] Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
[25] мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
[26] борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
[27] немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
[28] павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
[29] Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
[30] лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
[31] осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
[32] Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
[33] Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.