[1] Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
[2] Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
[3] Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
[4] Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...
[5] Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
[6] Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
[7] Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!
[8] Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
[9] Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
[10] Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
[11] Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
[12] Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
[13] Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
[14] Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
[15] Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
[16] Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.
[17] Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
[18] Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.
[19] Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
[20] Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
[21] У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
[22] Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
[23] Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
[24] У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
[25] Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
[26] Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,
[27] перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
[28] Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
[29] На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.