[1] Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
[2] Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
[3] З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
[4] Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
[5] Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
[6] Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
[7] Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
[8] Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
[9] Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
[10] Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
[11] Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
[12] Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
[13] Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
[14] Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
[15] Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
[16] Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
[17] Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
[18] Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
[19] Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
[20] Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
[21] Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
[22] Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
[23] Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
[24] Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.