[1] Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився,
[2] піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
[3] Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
[4] Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
[5] Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...
[6] Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
[7] та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...
[8] Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
[9] Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
[10] Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
[11] Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
[12] Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
[13] щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
[14] бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
[15] бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
[16] Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
[17] Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
[18] Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
[19] Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
[20] Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
[21] Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
[22] і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
[23] і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!