[1] Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
[2] бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!
[3] Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
[4] Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
[5] На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
[6] і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
[7] Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
[8] Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
[9] бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
[10] А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
[11] а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
[12] Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
[13] та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
[14] Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
[15] та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
[16] Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
[17] бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
[18] Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
[19] за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
[20] Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
[21] Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
[22] бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
[23] Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
[24] коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
[25] Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
[26] Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
[27] Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
[28] Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
[29] Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
[30] Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
[31] Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
[32] А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
[33] та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
[34] Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
[35] Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
[36] та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
[37] Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
[38] переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
[39] А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
[40] і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!