[1] Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,
[2] хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!
[3] Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.
[4] Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
[5] Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!
[6] Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
[7] Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,
[8] і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
[9] Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати...
[10] Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
[11] і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
[12] бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!
[13] Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
[14] від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
[15] і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
[16] На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
[17] Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!
[18] Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
[19] і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
[20] Скінчились молитви Давида, сина Єссея.