[1] Давидів. Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?
[2] Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!...
[3] коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!
[4] Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!
[5] бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!
[6] А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!
[7] Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!
[8] За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:
[9] не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,
[10] бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!
[11] Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!
[12] Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,
[13] немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!
[14] Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!