[1] Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
[2] Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
[3] Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
[4] У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...
[5] Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...
[6] Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...
[7] Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
[8] Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...
[9] В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...
[10] Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...
[11] Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
[12] Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
[13] Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
[14] Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
[15] Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
[16] Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
[17] Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
[18] щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!