[1] Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,
[2] бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!
[3] і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,
[4] обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,
[5] вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!
[6] Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!
[7] Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
[8] Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!
[9] Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!
[10] і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
[11] Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!
[12] Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!
[13] Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!
[14] Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
[15] Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,
[16] ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!
[17] Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!
[18] Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
[19] Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
[20] Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
[21] А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,
[22] бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...
[23] Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!
[24] Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
[25] і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...
[26] Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
[27] і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
[28] Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
[29] Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
[30] Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,
[31] бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!