[1] Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,
[2] візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!
[3] Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!
[4] Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
[5] Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
[6] нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,
[7] бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
[8] Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!
[9] А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
[10] Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.
[11] Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,
[12] віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
[13] А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...
[14] Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...
[15] А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,
[16] з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...
[17] Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
[18] Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
[19] Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
[20] бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
[21] свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!
[22] Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!
[23] Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
[24] розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
[25] нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...
[26] Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
[27] Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!
[28] А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!