[1] Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!
[2] А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
[3] бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
[4] бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
[5] на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
[6] Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
[7] вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
[8] сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
[9] свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
[10] Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
[11] та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
[12] як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
[13] Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
[14] і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
[15] Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
[16] і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
[17] аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
[18] направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
[19] Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
[20] Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
[21] Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
[22] а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...
[23] Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
[24] Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
[25] Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
[26] Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
[27] бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
[28] А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!