[1] І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
[2] І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить.
[3] І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині!
[4] А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали.
[5] І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова!
[6] Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити.
[7] А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
[8] і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
[9] І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись.
[10] Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись.
[11] І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий!
[12] А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.
[13] І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
[14] І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,
[15] і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів.
[16] І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро,
[17] і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові,
[18] і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта
[19] та Юду Іскаріотського, що й видав Його.
[20] І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
[21] І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.
[22] А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів.
[23] І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти?
[24] І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство.
[25] І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім.
[26] І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине.
[27] Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
[28] Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
[29] Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає.
[30] Бож казали вони: Він духа нечистого має.
[31] І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.
[32] А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь.
[33] А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?
[34] І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої!
[35] Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.