[1] І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
[2] і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
[3] Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.
[4] І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.
[5] А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?
[6] Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.
[7] І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
[8] Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.
[9] А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!
[10] Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!
[11] Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.
[12] А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
[13] І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.
[14] І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.
[15] І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.
[16] І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
[17] І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!
[18] І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.
[19] А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
[20] А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
[21] І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!
[22] А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!
[23] Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!
[24] Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
[25] І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
[26] Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.
[27] І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,
[28] і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?
[29] А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.
[30] Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!
[31] Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
[32] А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
[33] І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.