[1] І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
[2] А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
[3] Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
[4] І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
[5] Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
[6] І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
[7] А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
[8] І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...
[9] Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
[10] Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
[11] Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.
[12] І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
[13] І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
[14] Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?
[15] А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.
[16] І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.
[17] Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...
[18] І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
[19] Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.
[20] Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
[21] Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.
[22] І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
[23] А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
[24] Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
[25] Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
[26] Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,
[27] Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.
[28] А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
[29] Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.
[30] І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!
[31] А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
[32] І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,
[33] і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!
[34] Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.
[35] Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
[36] Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
[37] Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.
[38] Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
[39] і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
[40] що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!
[41] І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
[42] І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.
[43] І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
[44] Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...