[1] Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
[2] І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
[3] І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
[4] А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
[5] А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!
[6] Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
[7] Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
[8] І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?
[9] Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
[10] Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:
[11] Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
[12] І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
[13] І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.
[14] А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
[15] Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
[16] Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?
[17] А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.
[18] А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?
[19] Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.
[20] Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.
[21] І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.
[22] І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.
[23] І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.
[24] Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?
[25] А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
[26] Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?
[27] І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
[28] а тому то Син Людський Господь і суботі.