[1] І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
[2] І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
[3] І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
[4] Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
[5] Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
[6] Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
[7] Той устав і пішов у свій дім.
[8] А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...
[9] А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
[10] І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
[11] Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?
[12] А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!
[13] Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.
[14] Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?
[15] Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.
[16] До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
[17] І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.
[18] Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.
[19] І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
[20] І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
[21] Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.
[22] Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.
[23] А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
[24] то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.
[25] А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!
[26] І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
[27] Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!
[28] І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.
[29] Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!
[30] І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!
[31] А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
[32] Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
[33] І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!
[34] Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.
[35] І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
[36] А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.
[37] Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;
[38] тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.