[1] І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
[2] Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
[3] щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
[4] Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
[5] Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...
[6] І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
[7] Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
[8] Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.
[9] По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
[10] Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
[11] Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
[12] Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
[13] Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
[14] Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
[15] Хто має вуха, нехай слухає!
[16] До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
[17] і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...
[18] Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.
[19] Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.
[20] Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
[21] Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
[22] Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
[23] А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
[24] Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...
[25] Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
[26] Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
[27] Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
[28] Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
[29] Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
[30] Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!