[1] Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
[2] і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
[3] Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
[4] Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
[5] Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
[6] І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
[7] і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
[8] А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.
[9] І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.
[10] І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.
[11] Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
[12] Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
[13] Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
[14] Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!
[15] Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
[16] Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.
[17] Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
[18] І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.
[19] Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
[20] Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.
[21] І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
[22] І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
[23] Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.
[24] Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!
[25] Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
[26] Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
[27] Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
[28] Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!
[29] Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники,
[30] та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.
[31] Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.
[32] Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
[33] О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?
[34] І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
[35] Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!
[36] Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!
[37] Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
[38] Ось ваш дім залишається порожній для вас!
[39] Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!