[1] Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
[2] П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.
[3] Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
[4] А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.
[5] А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
[6] А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!
[7] Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
[8] Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.
[9] Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.
[10] І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.
[11] А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!
[12] Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!
[13] Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
[14] Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
[15] І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
[16] А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.
[17] Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.
[18] А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
[19] По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
[20] І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.
[21] Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
[22] Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.
[23] казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
[24] Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
[25] І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...
[26] І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
[27] Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
[28] Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
[29] Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
[30] А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!
[31] Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
[32] І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
[33] І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
[34] Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
[35] Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
[36] Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
[37] Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
[38] Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
[39] Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
[40] Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
[41] Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
[42] Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
[43] мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
[44] Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?
[45] Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
[46] І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.