[1] Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.
[2] Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.
[3] Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю.
[4] А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.
[5] І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,
[6] їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них.
[7] І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.
[8] А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.
[9] Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.
[10] Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.
[11] Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога.
[12] І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон.
[13] Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону.
[14] Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей.
[15] Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!