[1] А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.
[2] Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
[3] Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
[4] Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.
[5] Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.
[6] І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.
[7] Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.
[8] І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
[9] і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
[10] Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?
[11] Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
[12] І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!
[13] Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.
[14] Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
[15] І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:
[16] Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
[17] щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!
[18] Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.
[19] Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
[20] але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
[21] Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
[22] Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,
[23] написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!
[24] Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
[25] то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,
[26] людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
[27] Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
[28] Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
[29] стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...
[30] Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.
[31] А перечитавши, раділи з потішення того.
[32] А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.
[33] А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
[34] Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
[35] А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
[36] А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.
[37] А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.
[38] Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
[39] І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.
[40] А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.
[41] І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.