[1] Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав,
[2] аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.
[3] А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав.
[4] А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.
[5] Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!
[6] А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?
[7] А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.
[8] Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
[9] І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...
[10] А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,
[11] та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!
[12] Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
[13] А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.
[14] Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.
[15] Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив:
[16] Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,
[17] бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв.
[18] І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось...
[19] І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови.
[20] Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший.
[21] Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами,
[22] зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення.
[23] І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія.
[24] А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав,
[25] щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце.
[26] І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.