[1] Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
[2] Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.
[3] Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.
[4] Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.
[5] Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.
[6] Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
[7] Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.
[8] Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!
[9] Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.
[10] А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
[11] Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!
[12] Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
[13] Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси.
[14] Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте.
[15] Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер.
[16] Нехай ваше добре не зневажається.
[17] Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
[18] Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми.
[19] Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!
[20] Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання.
[21] Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне.
[22] Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується!
[23] А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.