[1] Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям.
[2] І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі...
[3] І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають!
[4] І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно.
[5] Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний,
[6] бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого!
[7] А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право,
[8] а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному.
[9] Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого!
[10] Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде!
[11] Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах!
[12] За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний...
[13] На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому...
[14] Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід,
[15] аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс!
[16] Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.
[17] І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки.
[18] І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку.
[19] І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину...
[20] Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!