[1] Пророцтво про Моава. Справді вночі Ар-Моав пограбований був та понищений, справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений.
[2] Він пішов до святині, а Дивон на верхів'я, щоб плакати; на Нево й на Медеву голосить Моав. На всіх головах його лисина, обстрижена кожна його борода,
[3] на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються...
[4] І кричали Ешбон та Ел'але, аж до Ягацу був чутий їхній голос, тому то голосять вояки Моава, і душа його в ньому тремтить.
[5] Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі,
[6] бо води Німріму спустошенням будуть, бо посохла трава, мурава позникала, немає нічого зеленого...
[7] Тому то набутий останок і маєток вони віднесуть за потік степовий.
[8] Бо країну Моава той крик оточив, по Еглаїм його голосіння, і по Беер-Елім голосіння його.
[9] Бо наповнилась кров'ю димонська вода, бо Я покладу на Димон додаткове: лева для втікачів із Моава, і на останок землі.