[1] Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.
[2] Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.
[3] А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.
[4] Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.
[5] Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.
[6] А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?
[7] Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?
[8] Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?
[9] Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!
[10] Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!
[11] І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.
[12] Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!
[13] Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.
[14] Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!
[15] Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
[16] Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.
[17] Ти дякуєш добре, але не будується інший.
[18] Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.
[19] Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!
[20] Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!
[21] У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.
[22] Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.
[23] А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?
[24] Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
[25] і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!
[26] То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
[27] Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!
[28] А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
[29] А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.
[30] Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!
[31] Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!
[32] І коряться духи пророчі пророкам,
[33] бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,
[34] нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.
[35] Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!
[36] Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
[37] Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
[38] Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!
[39] Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
[40] Але все нехай буде добропристойно і статечно!