[1] Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
[2] як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
[3] тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
[4] щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
[5] За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
[6] І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
[7] А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
[8] І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
[9] за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
[10] Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
[11] І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
[12] І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
[13] А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
[14] І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
[15] Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
[16] І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
[17] І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
[18] І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
[19] А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
[20] І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
[21] А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
[22] Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
[23] І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
[24] А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
[25] Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
[26] А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
[27] до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
[28] І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
[29] Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
[30] А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
[31] І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
[32] Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
[33] І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
[34] А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
[35] І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
[36] А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
[37] Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
[38] А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
[39] Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
[40] І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
[41] Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
[42] і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
[43] І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
[44] Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
[45] Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
[46] А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
[47] і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
[48] що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
[49] бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
[50] і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
[51] Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
[52] Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
[53] удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
[54] Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
[55] як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
[56] І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
[57] А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
[58] І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
[59] І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
[60] І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
[61] А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
[62] І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
[63] Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
[64] І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
[65] І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
[66] А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
[67] Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
[68] Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
[69] Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
[70] як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
[71] що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
[72] що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
[73] що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
[74] щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
[75] у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
[76] Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
[77] щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
[78] через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
[79] щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
[80] А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.