[1] Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.
[2] Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.
[3] А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.
[4] Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.
[5] А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
[6] При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
[7] а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
[8] Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
[9] Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,
[10] що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.
[11] Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
[12] і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
[13] Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
[14] скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
[15] Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.
[16] Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
[17] заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
[18] Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
[19] Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
[20] проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!
[21] Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю.
[22] І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.
[23] Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.
[24] Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
[25] і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою,
[26] бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
[27] І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,
[28] так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.